"Володимир Винниченко. Федько-халамидник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- А куди знов? Чого? Хто? - раптом закричали люди, побачивши Толю на
льоду.
Але Толя, так само, як Федько, побiг далi i стрибнув на другу крижинку.
В цей час насунула цiла купа льоду й одрiзала Толю вiд берега.
Толя опинився сам серед страшних, холодних крижин, якi всi ворушились,
лiзли одна на одну, трiщали, крутились.
На березi щось кричали, бiгали. Толя розтерявся: хотiв бiгти назад, але
не можна - перед ним цiла смуга води. А ззаду суне величезна скеля льоду.
Вона наче спецiяльно хоче налiзти на Толю, так весь час напира║ на його
кригу.
Толi зробилось страшно. В руки стало якось дуже холодно, ноги ослабли i
сковзались по льоду. Хотiлось упасти на лiд, притулитись до нього всiм
тiлом i кричати, кликати на помiч.
Але вiн i те боявся зробити. Тiльки стояв i тихенько став плакати.
А люди на березi хвилювались, кричали, радились, як вирятувати Толю, i
не знали, що зробити, бо кожний радив одне, другий друге, третiй трет║.
Всi йшли рядом з крижиною, на якiй стояв i плакав Толя, кричали, махали
руками, кудись когось посилали. А Толя тимчасом все плив далi. Вiн уже
випустив палицю з рук i хукав на червонi пальцi, обливаючи ┐х сльозами.
Деякi з дорослих пробували зайти по крижинах з другого боку, але крига
угиналась, ломилась пiд ними i один швець навiть трохи не впав у воду.
В цей час звiдкись узявся Федько. Вiн, як тiльки Толя розтерявся на
льоду, i всi побачили, що злякався,десь зрау зник. Його навiть хотiли
вилаяти, що призвiв панича до тако┐ бiди. Але Федько як пiд кригу пiшов.
- Ага! Злякався, сткурвин син! Шибеник чортiв, навчив хлопця та й утiк.
Усi вже знали, що Толя хазяйський синок, а деякi навiть побiгли за його
папою.
I от, коли всi метушились, бiгали i не знали, як вирятувати Толю,
несподiвано з'явився Федько. В руках йому була довжелезна палиця, в яку
вiн почав забивати гвiздка, раз-по-раз заклопотано подивляючись на Толю.
Спiрка й Стьопка всiма силами старались помагати йому.
Ну, гвiздок забитий, держиться добре.
- Ану, гей, дайте дорогу... З дороги ж!_
Всi розступились на крик. А диви, знов цей шибеник!
Але вiн з палицею, чи не рятувать панича збира║ться?
- Ти куди, халамидро?
- Дорогу!.. Ану, дайте дорогу!
Федько продерся крiзь юрбу, вибрав крижину i стрибнув.
- Держись, Только! Я зараз буду коло тебе! Держись, не бiгай, стiй на
мiсцi!
Толя, забачивши Федька, захвилювався i хотiв бiгти йому назустрiч, але
приказ Федька зупинив його.
Хвилин через п'ять Федько вже був на Толинiй крижинi.
- Ну, давай руку... Iди за мною. Та не бiйсь, iди смiливо. Палицю
вiзьми та впирайсь. Ну, так... Держись... Стiй... Я перестрибну, а ти
пiдожди...
- Ой, не ходи!.. Я боюсь...ухопився за нього Толя.
- Та стiй! От дурне... Я перестрибну i присуну до тебе свою крижину, а
ти перейдеш... Бо сам же не перестрибнеш...
Федько перескочив, пiдбiг на край сво║┐ крижинки i вперся палицею в