"Володимир Винниченко. Федько-халамидник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

А попереду батьки тягли Толю, який весь час спотикався, щось кричав i
голосно плакав. Батьки йому щось одповiдали i шарпали так, що Толi кiлька
разiв спадала з голови шапка.
Раптом вони зупинились i пiдождали Федька з матiр'ю.
- Вiн був на льоду? - грiзно звернувся батько Толин до Федька. Федьковi
було дуже холодно, зуби йому не переставали стукати, все тiло болiло од
шарпання матерi, але вiн все-таки встиг помiтити, що у батька Толиного аж
слина запеклася на губах, а очi налились кров'ю. А Толя з жахом задирав
голову то до мами, то до папи i жалiбно говорив:
- Я не винен, я не винен...
- Мовчи! - крикнув до нього батько, i знов повернувся до Федька:
- Був вiн на льоду?
- Був...цокаючи зубами, сказав Федько.
- Неправда! Неправда! - ще жалiбнiше i з страхом забився Толя.Я не
хотiв iти, а вони мене потягнули на рiчку. А потiм Федько узяв i пхнув
мене на кригу... Спитайте всiх... Я не винен...
Федько аж труситись перестав i подивився на Толю. А мати Федькова так i
спалахнула.
- Ох, Боже ж мiй! Та що ж ти собi дума║ш, люципере ти! Та батько ж з
тебе три шкури здере, та вiн же на тобi живого мiсця не оставить. Чом тебе
чортяка не вхопила там у водi, ти, идоляко!
I вона зо всi║┐ сили ударила Федька по головi. Федько аж упав на одно
колiно i закрив руками голову. Мати знов хотiла вдарити його.
- Пiдождiть, Iванихо! - зупинив ┐┐ батько Толин i пiдняв Федька.
- Встань... Чекайте, Iванихо... Я хочу спитать його... Федьку, я вiрю
тобi, я знаю, що ти нiколи не брешеш, не бреши й тепер: говори, ти
потягнув Толю на рiчку?
Федько трусився, колiна йому зiгнулись i хилитались на всi боки. Вiн
мовчав.
- Говори ж, падлюко! - торсонула його мати.
Федько глянув на Толю,той великими, повними страху й тоски очима
дивився прямо на нього. Сльози текли йому по щоках i зупинялись в куточках
рота. Толя машинально злизував ┐х язиком i все дивився на Федька з
чеканням чогось страшного.
- Ну, говори ж, Федьку! - нетерпляче сказав батько Толин.
Федько одвiв очi од Толi, похилився i тихо сказав:
- Повiв...
- I пхнув його на кригу?
- Пхнув...
- Паршивець же ти! - крикнув Толин батько i сильно хляснув Федька по
лицi. А потiм повернувся до Федьково┐ матерi i сказав:
- Надiюсь, що на цей раз чоловiк ваш покара║ його, як слiд... Инакше,
лучче очистiть менi кватирю.
Федьковi знов упала з голови шапка, як ударив його Толин батько. Вiн
пiдняв ┐┐ й подивився на Толю. Але Толя тулився до матерi, яка милувала
вже i жалiла його.
А ввечерi, коли мав прийти батько Федькiв з роботи, Федько кашляв i
облизував гарячi губи. Йому було страшенно жарко.
- Ага, бухика║ш, кашля║ш, идоле? - обзивалась од печi мати.Пiдожди,
пiдожди, вiзьме тебе чорт... Ось нехай ще батько прийде та погрi║ ще