"Володимир Винниченко. Федько-халамидник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Ввечерi Толя хворий, гарячий лежить у постелi, а Федька кладуть на
стiлець i луплять.
Наставала весна. Снiг зробився жовтий i брудний, а лiд на рiчцi такий,
як намочений сахар. Потiм почали текти рiчечки по вулицях i стала парувати
земля на сонечку.
Раз пiд вечiр Стьопка, Грицик, Спiрка та iншi хлопцi пускали кораблики
по вулицi.
В цей час вийшов Толя на ганок i дивився на них. Вiн сам не пускав, бо
йому строго заборонено було гратись з вуличними хлопцями, але стояти на
ганку можна було.
Раптом звiдкись прийшов Федько. Кожушок його був весь мокрий, чобiтки
аж порижiли од води, шапка в болотi. Але вiн весь сяяв i махав величезною
палицею, яка була вдво║ бiльша за нього.
- Хлопцi! А де я був! - закричав вiн ще здалеку.
Всi кинули кораблики й пiдбiгли до нього.
- А де? А де?
Федько ловко заткнув палицю в купу мокрого снiгу, зняв шапку i витер
пiт.
- Ху! От так наморився, братця! Ну, так i робота була.
- Та де ж ти був? Яка робота?
- На рiчцi був. Там таке-е!.. Крига йде страшенна. Базарний мiсток
знесла к бiсу. Он як! Ми ловили дошки... Я такого дуба витягнув, що
ой-ой-ой!
Хлопцям аж дух захопило... А вони й не знали!
- Та брешеш? Правда?
- Пiди подивись. Сидять тут, кораблики пускають... Я завтра у школу не
пiду, зранку на рiчку збираюсь...
- Як у школу не пiдеш? А батько?
- От штука! Вiзьму та й не пiду. Здоров, Только! Толя чув усю розмову i
йому страшенно кортiло розпитатись, як там на рiчцi крига йде. Але вiн
терпiть не мiг, як йому цей Федько говорив "Толька". Наче вiн йому
товариш.
Толя одвернувся й нiчого не сказав, немов не чув Федь­ка. Але так
було цiкаво послухати, як крига йде на рiчцi, що вiн зараз же повернувся
знов i сказав:
- Здоров! Ти був на рiчцi?
- Був.
- Здорово йде?
- Бiжи подивись, як мама пустить,посмiхнувся Федько й одвернувся вiд
Толi.
Толя почервонiв,як вiн смi║ насмiхатись, мурля погане! Як пожалi║ться
татовi, йому зададуть!
А Федько розказував тимчасом далi:
- Вся рiчка йде. Страшенно так суне та трiщить... А на-ро-о-ду на
березi, повно! Один хлопець хотiв по┐хать на кризi, та злякався, а я
завтра по┐ду.
Толя хотiв iти додому, але, зачувши цi слова, навiть зiйшов униз до
хлопцiв.
Хлопцi теж були враженi,от скажений цей Федько! Там, десь, дивитись
страшно, а вiн полiзе туди.