"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

прив'язую, щоб не забути. По-мо║му, не так нерву║шся, як рушницю забудеш!
- Доведеться й собi прив'язувати! А сьогоднi, прошу вас, позичте
вашо┐... Капризна це, я вам скажу, штука, як з "горлушка"... Повiтря
чисте, на широке диханi║ вiзьмеш, а воно темно, не встигнеш i зiтхнути, як
уже "горлушко" бiля "донушка".
Тут i почина║ться найцiкавiший момент качачого полювання.
Це коли старi, досвiдченi вашi товаришi по полюванню починають
розповiдати рiзнi надзвичайнi випадки з мисливського життя.
Спiльна для всiх мисливських оповiдань риса - це те, що всi вони -
факти, що все це насправдi було, що: "розкажу, то не повiрите, але
це-факт!"
...Швирга║ться вгорi якийсь космiчний хлопчик зорями, залишаючи в
чорно-синiй безоднi золотi смуги, рипить Вiз, дишель свiй униз спускаючи,
блiдне поволi Чумацький Шлях, а пiд ожередом плететься чудесне мереживо з
мисливських оповiдань...
I вiльно диха║ться, i легко диха║ться...
Поволеньки голос оповiдача тихша║, потiм якось перерива║ться i зовсiм
затиха║...
Сусiда тяжко якось зiтха║...
- Про що дума║те, Iване Iвановичу?
- Про Америку! Яка все-таки технiка.
- А що таке?
- Кажуть, двоствольну стопку видумали!
I тихо... Поснули...

"Раннiм-рано та ранесенько", ще ледь-ледь почина║ сiрiти, штовх вас у
бiк:
- Вставайте! Вставайте! Час уже!
- Г-г-г! М-м-м!
- Вставайте!
- М-м-м!
- Б-б-бах!
З криком: "Бомбьожка!" ви зрива║тесь i мчите.
-- Куди? Куди?
- В бомбосховище!
- Тю на вас! То я в крижня гахнув!
- I промазав.
- Ну, ясно, що промажеш, коли вас нечиста сила в бомбосховище поперла!
Трохи в озеро не шубовснув!
Почалася ранкова зорька...
Тут уже все залежить од вашого умiння, вiд майстерства i практики...
Качка, як вiдомо, птах... Вона - лiта║...
Як ┐┐ стрiляти?
Дуже просто: цiльтесь обов'язково в око. I бахкайте.
- Бах! - i в торбу. Бах! - i в торбу.
А коли не повезе, тобто, коли бах-бах! - i повз торбу, не сумуйте,
старайтесь ┐хати чи йти з полювання повз базар або, побачивши в якогось iз
мисливцiв кiлька качок, киньте:
- Карбованцiв, мабуть, по надцять тепер штука... Бо однаково, коли
при┐дете додому, несвiдомi члени вашого посемейства спитають вас: