"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Собаки гонять, як зна║мо, уголос, i коли наближа║ться гон, - знайте, що
звiр iде до вас!
Стежте тодi пильно!
Голос наближа║ться, наближа║ться, наближа║ться.
Ось майнула серед кущiв золото-червона стрiчка, як блискавка!
Бах! - i нема нiчого...
За║ць робить невеличке коло, лисиця - бiльше, а вовк, - той iще бiльше.
Чекати iнодi доводиться довгенько, - отже, одягайтесь тепло.
Одяглися.

Вам удома й кажуть:
- Ти ┐здиш-┐здиш, стрiля║ш-стрiля║ш, собак году║ш, а в Ганни Iванiвни
он яка чорнобурка! I рушницi нема, i собак нема, - а чорнобурка-очей
одiрвать не можна.
- Добре, добре! Трапиться, так гахну й чорнобурку! Тiльки в нас на
Укра┐нi чорнобурка трапля║ться дуже й луже рiдко┐ Майже нiколи!
-- Рiдко? Повнi комiсiйнi крамницi!
-_ Та що ти, господь з тобою! Що ти хочеш, шоб я з гончаками у
комiсiйнiй крамницi чорнобурку полював?! Добра буде й рудобурка!
- А песцi там ║сть?
- ксть!
- Бiлi чи голубi?
- Рябенькi! Вони тiльки на далекiй пiвночi бiлIшають та голубiшають.
Так як i курiпки: у нас рябенькi, а на пiвночi -- бiлi-бiлi, слiпучо-бiлi!
Так i песцi!
Взагалi збори для полювання на лисицю дуже й дуже, як бачите, складна
справа...

В коротенькому кожушку, в повстяниках i в капелюсi на лисичачiм хутрi
виходите ви з тепло-затiшно┐ хати Йосипа Явдокимовича й просту║те до
Срiблянського ярка, де:
- пй-богу, аж дяа лисичачих виводки! Йосип Явдокимович - старий,
досвiдчений мисливець i давнiй ваш приятель, що на сво║му вiку:
- Тих вовкiв, тих лисиць, тих зайцiв, що вже поповбивав, так, вiрите, й
лiчби ┐м нема!
Ранок. Морозець. Порипу║ снiжок. До Срiблянського ярка вiд хутора три
кiлометри.
Визирнуло сонце. Застрибали на слiпучо-бiлiй, що й оком не охопиш,
ковдрi мiльярди дiамантiв...
Докучай i Бандит - на смику.
Докучай iде спокiйно, вiн багато лiт прожив уже i багато ганяв i
зайцiв, i лисиць, i вовкiв, - його вже нiчим не здиву║ш, а Бандит тiльки
друге поле почина║, - вiн то рвоне вперед, то повернеться до вас i
намага║ться, пiдстрибнувши, покласти переднi лапи вам на груди, то знову -
вперед.
Нерву║ться Бандит...
Рветься i так жалiбно-жалiбно скавучить.
- Пусти,-мовляв,-дай побiгать, дай натiшиться!
Дивись, як бiло скрiзь, як хороше, як снiг блищить! Дай покачаться!
Йосип Явдокимович, пихкаючи цигаркою, совiту║: