"Владимир Владко. "Аргонавты вселенной". НФ роман (на укр. языке). {new} [N]" - читать интересную книгу автора

вильоту точно обумовлено взаємним розташуванням Землi й Венери,
яке повториться не скоро. Хвилина запiзнення потягне за собою ус-
кладнення пiд час шляху, зрив розрахункiв, змiну маршруту. Земля
i Венера не ждуть, по мiсцях!
Риндiн задоволене вiдзначив, як бездоганно точно, наче на
тренуваннi, виконали його команду обидва помiчники, як вони
спокiйно й швидко пiдiйшли до пневматичних гамакiв, уляглися в
них, закрiпилися широкими ременями. Пружини й гумовi амортизато-
ри гамакiв натяглися пiд вагою людей.
- Ми готовi! - пролунали одночасно голоси Сокола i Ван Луна.
- Чудово,- вiдгукнувся Риндiн i пройшов у передню, навiга-
торську каюту, що мiстилася на самому носi корабля.
Десятки тисяч бiноклiв стежили за ракетним кораблем з висо-
ких схилiв долини: кожному з людей, що зiбралися тут, хотiлося
помiтити перший його рух. Проте астроплан лишався нерухомим, ле-
жачи в жолобi ракетного вiзка, який мав понести його на вершину
Казбеку i звiдти, наче катапульта, жбурнути у простiр. I стрiлка
годинника нестерпно повiльно повзла до намiченого, вiдомого кож-
ному строку - дванадцятої години дня. Час завмер, час немов спи-
нився!
Академiк Риндiн спокiйним i зосередженим поглядом окинув ще
раз таку знайому йому навiгаторську рубку. Праворуч i лiворуч
крiзь два широкi круглi iлюмiнатори з товстого органiчного скла,
яке не поступалося за мiцнiстю сталi, було видно чисте голубе не-
бо. Риндiн пiдiйшов до iлюмiнатора, подивився в далечiнь. Вiн по-
бачив рейкову злiтну дорiжку, яка йшла до Казбеку i, немов най-
тонша нитка, губилася далеко пiд самою вершиною гори.
- Так,- промовив вiн, вiдходячи од iлюмiнатора.
Широке зручне крiсло прийняло його тiло в свої обiйми. У цьо-
му крiслi не було жодного твердого виступу; м'якi, наповненi
повiтрям подушки оточували Риндiна з трьох бокiв, пiдтримували
його спину й голову. Здавалося, що тiло просто висить у повiтрi,
не спираючись нi на що. Коли астроплан стрiмливо набиратиме
швидкiсть, перевантаження тiла стане надто велике, його треба
всiма засобами пом'якшити. Ван Лун i Сокiл у своїх еластичних га-
маках мусили вiдчувати себе добре, незважаючи на триразове пере-
вантаження, зрештою не страшне для мiцної, здорової людини.
Риндiн не мiг користуватися гамаком у вiдповiдальний момент зльо-
ту: попри цiлковиту автоматизацiю роботи двигунiв, попри телекон-
троль з Землi,- вiн все ж таки зобов'язаний був стежити за iнди-
каторами i нi на хвилину не залишати прилади без догляду. Тому
вiн користувався крiслом, певна рiч, не таким зручним, як широ-
кий гамак, але таким, що давало можливiсть бачити прилади i. при
необхiдностi вдаватися до пульта керування.
Впевненим рухом Микола Петрович поклав руку на цей цен-
тральний пульт, увiмкнув струм до сiтки двигунiв. Спалахнула зе-
лена контрольна лампочка - маленьке очко посерединi пульта. Все
було гаразд. Потiм вiн поглянув на оранжеву кнопку, яка вмикала
ракетнi двигуни на вiзку. Щойно її буде натиснуто - двигуни вiзка
почнуть працювати i, з величезним прискоренням штовхаючи астроп-