"Владимир Владко. "Аргонавты вселенной". НФ роман (на укр. языке). {new} [N]" - читать интересную книгу автора

лан уздовж рейкової дорiжки, винесуть його на вершину Казбеку. I
в той момент, коли корабель вiддiлиться од вiзка, продовжуючи за
iнерцiєю свiй рух у розрiдженому повiтрi гiрських висот, автома-
тично ввiмкнуться його власнi потужнi ракетнi двигуни, що пра-
цюють уже на атомному паливi - атомiтi. Прискорення триватиме
далi й далi, аж поки астроплан не досягне космiчної швидкостi.
I на весь цей перiод, з моменту запуску двигунiв вiзка i до
досягнення космiчної швидкостi, екiпаж корабля мiг бути вiльний.
Двигуни астроплана працювали автоматично, а всi корективи до їх
роботи мали вносити iнженери з поверхнi Землi, якi стежили за
польотом астроплана за допомогою радiолокацiйних установок; а в
мiру потреби

вони по радiо можуть впливати на роботу двигунiв. Цi ж самi спос-
терiгачi стежитимуть i за виходом астроплана на курс у земнiй iо-
носферi.
Все, безсумнiвно, було в повному порядку. Микола Петрович
пiдвiв угору зосереджене обличчя. Погляд його спинився на безлiчi
iндикаторiв, циферблатiв i шкал, якi заповнювали собою не тiльки
весь простiнок мiж iлюмiнаторами, а й стiни вище i нижче їх. Це
було дуже складне господарство. Сюди сходилися проводи з усiх
частин корабля, вiд усiх його автоматично працюючих приладiв.
Навiгатор, сидячи в своєму крiслi, мiг бачити, як точно й справ-
но працює кожен прилад, кожен апарат; в разi найменшої несправ-
ностi пiд циферблатом чи шкалою, якi говорили про роботу апарата,
спалахувала тривожна червона лампочка.
Прямо перед Риндiним рiвним зеленкуватим свiтлом сяяв прямо-
кутний дзеркальний екран перископа астроплана, який дозволяв
навiгаторовi, знову-таки не сходячи з мiсця, бачити все, що
вiдбувалося навколо корабля: йому треба було тiльки легким натис-
ком руки повертати перископ у потрiбному напрямi. Бистрим погля-
дом Риндiн пробiг по циферблатах i шкалах. I тут все було в по-
рядку. Отже...
Годинник показав, що до дванадцятої години лишається хвилина
- всього одна хвилина! Рука Риндiна наблизилася до оранжевої
кнопки, яка вмикала допомiжнi ракетнi двигуни вiзка. Рiзкий
дзвiнок попередив Сокола i Ван Луна, якi лежали в центральнiй
каютi, про старт. Обличчя Риндiна набуло суворого, рiшучого вира-
зу, очi звузилися. Ось вiн, вирiшальний, вiдповiдальний момент!
Рука Миколи Петровича, що лежала на пультi, ледве помiтно
напружилась, натискаючи оранжеву кнопку.
I тiєї ж митi здригнулися десятки тисяч людей на високих схи-
лах гiрської кавказької долини. Крiзь скло бiноклiв вони побачи-
ли пiд кораблем тонкi, прозорi цiвки диму. Спочатку це нагадува-
ло всього лише звичайний димок з вихлопних труб автомобiля чи мо-
тоцикла. Але це була тiльки одна мить. Слiдом за тим з чотирьох
сопел вiзка вихопилися майже прямi туманнi струменi сiрого диму.
Мiжпланетний корабель м'яко рушив уздовж рейкової дороги. Стру-
менi диму перетворилися на скаженi вихори, що безнастанно крути-
лися. I астроплан, з кожною миттю прискорюючи рух, ринув уперед.