"Оксана Забужко. Дiвчатка" - читать интересную книгу автора*** Хтось повсякчас проживає за тебе твоє життя - одну з його можливих, нiколи тобою не здiйснених версiй. Всi почуття, що по-справжньому в'яжуть нас з iншими, вiд любови до заздрости, походять вiд цiєї потаємної туги за iншими життями - iнстинктивно вгаданими, розпiзнаними нашими життями, яких ми, одначе, нiколи, нiколи не будемо мати . I хтось нас боронить, хтось ослоняє собою - проживаючи їх за нас спимо без кошмарiв. *** Звичайно, казала Дарчина мама, в усьому винуватi батьки: тiльки глянути на ту матiнку, одразу все ясно. Кажучи це, вона стригла нiгтi - з рiзким, ляскучим звуком: як завжди, кравецькими ножицями - манiкюрних у них в домi не водилося. В голосi їй стояло, мов пам'ятник, - слупом - торжество матерi, котру, з якого боку не глянь, нема в чому звинуватити. I ще щось поза тим, що вже тодi змусило Дарку нагороїжитися, хоча й мовчки, в собi: безлика й безособова, завважки в усi десять атмосфер океанського дна, вiдвiчна правота роду - супроти виламаної з його регул одиницi, моторошна штука. Найсильнiше своє пережиття Дарчина мама мала так само в тринадцять рокiв. Вона стояла з санчатами на горбi, розпашiла й захекана, чекаючи своєї черги з'їжджати, - i раптом побачила, як тече з-пiд нiг у долину вснiжений схил у бузкових тiнях од дерев: проти сонця снiг ряхтiв мiрiадами iскор, i кожна з них всерединi себе була планетою. Планети горiли, мiнились i, як сказав поет, котрого дiвчинка ще не вчила в школi, бо була замала, - акордились. Дiвчинка дивилась, а блиск наростав - до ледь чутного, тонкого крижаного передзвону у вухах. Дiвчинка не знала, що цей звук древнi колись називали музикою сфер. Що це i є - голос безмежжя. Вона знала тiльки, що мусить зараз же одвести погляд - iнакше станеться щось страшне й безповоротне, iнакше все, кiнець, здурiю! - чорна блискавка кресонула в головi, позначаючи межу: назад, назад!... I вона одвела погляд. Потiм у неї все було гаразд: замiжжя, i злиднi, i дiти, й хвороби, i нелюба праця, й маленькi радощi - наприклад, нова квартира або купiвля шкiряного пальта. Правда, шкiра трапилася свиняча, зате дуже доброї вичинки. Могло бути й гiрше. I то набагато. *** Зрештою, думає Дарка, водночас зосереджено перебираючи розвiшанi в шафi |
|
|