"Оксана Забужко. Let my people go" - читать интересную книгу автора

Ющенком, двiчi на день з'являється на Майдан Незалежностi, щоб розповiсти
про перебiг подiй (у мiжчасi сцену займають провiднi українськi музиканти,
спiваки, актори, поети, якi допомагають натовпу не замерзнути).
Захiдна преса багато писала про "розгнiваних демонстрантiв", з чого в
уявi вимальовується щось на кшталт бунту з биттям вiтрин. Це зовсiм не так.
Це просто грандiозна акцiя громадянської непокори, i шириться вона зараз по
всiй країнi зi швидкiстю лiсової пожежi. Люди виходять на вулицi, щоб
захистити своє основне конституцiйне право - мати ту владу, яку самi собi
обрали. I вороття назад нема.

Чи, на Вашу думку, опозицiя зумiє втримати протест своїх прихильникiв у
мирних рамках? Чи iснує загроза кривавих сутичок зi спецвiйськами та
прихильниками офiцiйного кандидата?
Справа в тому, що це вже не є протест опозицiї. Розстановка сил тут
iнша: з одного боку - нацiя, з другого - купка злочинцiв, яка минулої недiлi
вчинила спробу перевороту пiд прикриттям президентських виборiв. Реальних
сил на їхнiй сторонi вже, схоже, не лишається - щодень на Майданi лунають
новi й новi заяви вищого мiлiцейського й вiйськового офiцерства про вiрнiсть
народовi. Тисячi людей у формi вже приєдналися до демонстрантiв. Серед
гасел, що найчастiше скандуються на вулицях, - "Мiлiцiя з народом!" та "Нашi
брати, опустiть щити!". Дiвчата втикають гвоздики в щити спецназiвських
кордонiв i, забравшись на вiйськовi вантажiвки й бетеери, танцюють iз
солдатами.
Втiм, небезпека таки iснує, тiльки походить вона вiд зовсiм iнших
потенцiйних войовникiв (хай нас Бог боронить!). Рiч у тому, що Захiд,
здається, сприйняв за добру монету офiцiйний "рiвний результат" першого
туру, згiдно з яким "два Вiктори" буцiмто йдуть у виборчих перегонах
плiч-о-плiч. А це не зовсiм так, бо масова фальсифiкацiя (делiкатно
пойменована в доповiдi ОБСЄ "порушеннями"), хоч i не така кричуща, мала
мiсце i в першому турi, i як насправдi проголосували в ньому українцi, ми,
найправдоподiбнiше, нiколи не взнаємо. Певна рiч, якась частка населення
справдi пiдтримує "кандидата вiд влади", особливо на сходi та на пiвднi
країни, в тих регiонах, що були закритi для будь-якої iнформацiї, за
винятком офiцiйної або ж росiйської. Але вони навряд чи належать до людей,
котрi виходять на вулицi боротися за свої права, - хоч би з тої причини, що
нiчого про них не знають. Впродовж цiлої чотиримiсячної кампанiї жоден
мiтинг "за Януковича" не збирався самочинно, - як колись у радянськi часи,
на такi шоу людей доставляли з роботи цiлими трудовими колективами пiд
наглядом керiвництва, а єдиним "пострадянським" нововведенням стала плата за
присутнiсть.
Вiдповiдно, сотнi наповнених "прибiчниками Януковича" автобусiв, нинi
стягуваних властями до Києва з Донбасу - свого часу керованого паном
Януковичем "виправно-трудового табору України", - подiляються, згрубша
беручи, на двi категорiї. Першу складають "крiпаки" - вбогi робiтники й
шахтарi, пригнанi служити масовкою в органiзованому властями шоу, люди, якi
часто-густо й не в курсi, що тут вiдбувається. Пiсля одного-двох днiв
вiльних вуличних дискусiй дехто з них почав приєднуватися до лав
демонстрантiв.
Друга категорiя, натомiсть, становить уже поважнiшу загрозу - це
кримiнальнi злочинцi, привезенi навмисне з метою провокувати бешкети. По