"Оксана Забужко. Let my people go" - читать интересную книгу автора

київських масивах ночами вже розгулюють зграї п'яних скiнхедiв, i, як стало
вiдомо, принаймнi тридцять автобусiв прибули навпростець iз мiсць
позбавлення волi. Наразi лишається хiба гадати, чи i як саме замiряються
злочинцi з урядових будiвель нацьковувати на людський здвиг у центрi мiста
своїх, соцiальне куди менш "благополучних", колег.
I нарештi, є справдi тривожнi новини. Вчора на Майданi Незалежностi
група генералiв Служби Безпеки зробила заяву про вiрнiсть народовi, у якiй
нинiшнiх узурпаторiв влади названо було "найманцями iноземної держави".
Генерали вочевидь знають бiльше, нiж кажуть, - i вже з певнiстю бiльше, нiж
ми, пересiчнi громадяни. У вiвторок з'явилися повiдомлення про наявнiсть у
будинку президенської адмiнiстрацiї росiйського спецназу - зокрема частин,
вiдомих бойовими дiями в Чечнi (нiбито перевдягнених в українську унiформу).
Бiльше наразi нiчого не вiдомо, однак дуже схоже, що в шухлядi пана Путi-на
лежить напоготовi для Києва-2004 сценарiй Праги-1968. Ось це на сьогоднi -
найбiльш реальна загроза.

Перед виборами Ви писали в статтi до " S u ddeutsch Zeitung "
[Мається на увазi мiй "Лист iз Києва пiсля "ночi довгих ножiв"",
надрукований у " S u ddeutsch Zeitung " 29 жовтня 2004 р. пiд заголовком
"Останнi днi свободи". ], що Україна може перетворитися на страхiтливу
диктатуру. Чи не справджується зараз Ваше передбачення? А чи, може, є надiя
на мирну "трояндову революцiю, як це було в Грузiї? Ющенко говорить про
загрозу громадянської вiйни.
Я була б куди раднiша помилитися в своїх кассандрiвських пророцтвах,
але саме через цю лиховiсну перспективу мiльйони українцiв i знаходяться
зараз на вулицях. Ми, однак, усе ще не втрачаємо вiри, що наша "Помаранчева
революцiя" (помаранчевий - це колiр передвиборчої кампанiї пана Ющенка)
зможе вiдбутися мирно. Є всi пiдстави на це сподiватися, - хiба що пiдпертi
росiйськими багнетами узурпатори, вкiнець ошалiвши, таки наважаться на
збройний конфлiкт. На мою думку, зараз усе залежить вiд рiшення Леонiда
Кучми: чи обрати йому "трояндовий" шлях Шеварднадзе, чи пiти шляхом
Мiлошевiча й Чаушеску.
Що Ви думаєте про можливiсть нових виборiв? Чи не було б для України
єдиним розв'язком нове голосування, тiльки цим разом уже демократичне?
Наскiльки, по-Вашому, реалiстична така пропозицiя?
Я не юристка й не беруся коментувати ситуацiю з правового погляду
(зараз над цим працюють українськi законники). Одначе, мавши нагоду вивчати
в архiвах тактику вiйни НКВД-КГБ проти українських партизанiв Другої
свiтової (частина дiї мого нового роману, працю над яким перебила менi
нинiшня виборча драма, вiдбувається в 1940-вi роки), впiзнаю серед виборчих
технологiй цiєї осенi аж надто багато тогочасних прийомiв (пiдроздiли
перевдягнених у форму противника злочинцiв, що тероризують населення,
бюлетенi, заповненi "зникаючим чорнилом", цинiчна сталiнська пропаганда, що
приписує противниковi злочини власного режиму, i т. д.). "Почерк" той самий,
та сама школа полiтичного бандитизму. А з полiтичними бандитами чесна гра з
засади неможлива, не варто й пробувати. Десь за тиждень перед другим туром
Янукович звернувся до Ющенка по телебаченню зi словами, що прозвучали
неприхованою погрозою: "Нова влада вже прийшла, i ви нас не видавите!"
(дивна заява напередоднi "демократичних виборiв", чи не так?). Принаймнi цим
разом вiн говорив щиро. Тепер не лишається нiчого iншого, як дiйсно їх