"Оксана Забужко. Let my people go" - читать интересную книгу автора

безкоштовними концертами на вiтрi й морозi. По-друге, головним двигуном
"Помаранчевої революцiї", як i належиться "за пiдручником", виявився саме
"третiй стан", себто український середнiй клас, - i, розумiється,
iнтелiгенцiя в тому числi. Вона-то почала опiр iще ген як задовго перед 21-м
листопада - i самвидав вiдродила (у виглядi роздрукiвок з Iнтернету й
самопально виготовлених листiвок), коли по всiх телеканалах, крiм 5-го й ТРК
"Ера", ще плавом плинула цiлком радянської стилiстики пропаганда (Янукович -
"креп-кий мужик" i чудовий прем'єр, Ющенко - пiдлий агент американського
iмперiалiзму, з ножем у зубах i свастикою на лобi), та й сам Iнтернет якiсно
ох як змiнився...

Для нас вiн став одним з найважливiших джерел iнформацiї про подiї в
Українi...
Взагалi про роль Iнтернету в цiй революцiї коли-небудь дисертацiї буде
понаписувано, настiльки важливою виявилася ця "зона свободи". А десятки
тисяч iнженерiв, журналiстiв, студентiв, що записувалися спостерiгачами? А
тисячi годин аматорського вiдео, на яких по всiй країнi люди з ризиком як не
для себе, то для камери, фiксували незлiченнi "хоррори" цих виборiв? Не
живучи в Українi, мабуть, важко уявити, наскiльки, власне, перемога Ющенка
"не належить йому" i тiльки до певної мiри може бути вiднесена на рахунок
його штабiв (за моїми "спостереженнями стороннього", справи там за багатьма
параметрами стояли аж нiяк не блискуче!). Люди тому й вийшли на вулицi, що
перемогу вкрали не в Ющенка, а в них, у всiх нас, це нас одурили (у тому
числi, як терпляче пояснювали "помаранчевi" ошелешеним "бiло-блакитним"
десантникам, i прихильникiв Януковича: "Адже ви так i не знаєте, скiльки вас
насправдi!"). Просто Ющенко зумiв стати символом, що об'єднав i консолiдував
нацiю за тiєю самою моделлю, що Гавел чехiв у 1989-му, а Iван Павло II
полякiв у 1980-му: вiн представляє рiдкiсний (може, тiльки на таких-от
переломних етапах iсторiї й успiшний!) тип морального полiтика . Ось це й
виявилося найважливiшим - i найбiльш запотребованим.
Ще перед першим туром Янукович, виступаючи в Донбасi на якомусь
черговому "хозпартактивi", вигукнув фразу, що стала крилатою: "Я верю, что
сильньїх й здоровьiх людей у нас больше, чем зтих козлов, которьiе постоянно
мешают нам жить!" Мене тодi вжахнули були навiть не "козли", а апеляцiя до
"сильних i здорових" - пряма цитата з промов Гiтлера 1933 року. Але от
тепер, пiсля двох мiсяцiв "опору козлiв" i трьох тижнiв Майдану, що потрясли
свiт, мимоволi думаєш собi: а правду ж дядько сказав! - якщо мати на увазi
"сильних i здорових" не тiлом, а духом, то їх, як з'ясувалось, у нас i
справдi неймовiрно багато! З огляду на те, як довго розтлiвали властi
українське суспiльство, воно виявилося навдивовижу морально здоровим. I,
зрозумiло, вся iнтелiгенцiя, що була тихо задихалася в атмосферi гуснучої
брехнi й продажности, цiєї осенi вилiзла зi своїх "екологiчних нiш" i рушила
по-партизанськи "рятувати вiтчизну" - хто як умiв.

Як ти прокоментуєш лист групи українських письменникiв, опублiкований
ще напередоднi виборiв, де говорилося, що росiйська мова - це "мова попси i
блатняка"?
- Навряд чи росiяни уявляють собi, до якої стадiї "блатного" розпаду
дiйшла сьогоднi в Українi росiйська мова, що нею наша збанкрутiла полiтична
елiта (за нечисленними винятками) володiє в обсязi не бiльшому за 500 слiв