"Павло Загребельный. Дума про невмирущого (укр.)" - читать интересную книгу автора

В Ромни примчав командуючий танковою групою генерал Гудерiан. Вiн
вважав, що тако┐ сили взагалi не iсну║ i не може iснувати. Це був той самий
Гудерiан, який хвалився, що мешканцi Вiдня повiдривали, як сувенiри, ┤удзики
од його шинелi, коли вiн з сво┐ми танками захопив Австрiю. Вiн не знав того,
що австрiйцi, коли б ┐хня сила, витрясли б з нього душу i рвали б не
┤удзики, а кишки з його живота. Але Гейнц Гудерiан був надто самовпевнений,
щоб робити такi припущення. Через рiк пiсля Австрi┐ його танки, уквiтчанi
прапорцями й зеленню, гримiли по вулицях тихого чеського курорту Карловi
Вари. У чехiв на очах стояли сльози, i Гудерiан думав, що то сльози захвату
й розчулення. Бо прапорцi й зеленi гiллячки на танках - це ж так мило й
безпосередньо! Тодi була Францiя. Гудерiан милувався готичними соборами
Руана й Ам'║на, гуляв по клiсейських Полях в Парижi, а згодом стояв на
франко-швейцарському кордонi й, наставивши скельця бiнокля на якесь тихе
швейцарське мiстечко, мрiяв про той час, коли в горах цi║┐ мирно┐ кра┐ни
буде битися залiзна луна вiд його гримотливих танкiв.
В Польщi Гудерiан зупинявся в замку Фiнкельштейн, у тiй самiй кiмнатi,
де колись Наполеон переспав з графинею Валевською i подряпав пiдлогу сво║ю
iмператорською острогою.
Перед тим, як iти на Росiю, танковий генерал вивчав походи шведського
короля Карла Х▓▓. Вiн був честолюбивий, цей Гейнц Гудерiан. Вважав себе
непереможним, i тому його здивуванню не було меж, коли довiдався, що бiля
маленького Сейму його танки щось зупинило.
Два днi ковтав Гудерiан укра┐нську пилюку, поки добрався до щойно
обладнано┐ штаб-квартири в Ромнах, i за цi днi курсанти Харкiвського
артучилища пiдбили ще два десятки танкiв генерала Фiтiнгофа. Гудерiан
наказав кинути на Харкiвське училище юнкерiв Берлiнського танкового училища.
Хай хоч вони доведуть, чого вартi справжнi нiмецькi во┐ни!
Юнкери почали наступ уранцi. Вони твердо дотримувалися основного
положення танкового бою, розробленого самим Гудерiаном. Рух i вогонь, вогонь
i рух - ось мчали на позицiях харкiвських курсантiв з шаленою швидкiстю i
били з гармат i кулеметiв таке, що все навкруги почорнiло.
Але щойно танки докочувалися до яко┐сь завчасно визначено┐ лiнi┐, вони
спалахували, мов свiчки. За громом бою пострiлiв "сорокап'яток" не було
чути. В'юнкi танкетки десь поховалися, i гармати не пере┐здили з мiсця на
мiсце, - вони повривалися в землю, сховалися в густих перестиглих хлiбах, в
невеличких гайках, за маленькими копичками сiна, що вже пообростали молодою
отавою, i били, били, били.
Андрiй Коваленко був заряджаючим бiля однi║┐ з гармат. Вiн брав з
розкритого металевого лотка довгий снарядний патрон i хвацько засилав його в
чорний отвiр казенно┐ частини. Закра┐ни гiльзи зривали з виступiв
затвородержателi, стальний клин наглухо закривав отвiр, пострiл - i вже
новий жовтий лискучий патрон летiв з рук заряджаючого курсанта Коваленка в
округлу тiснину гармати.
пхня "сорокап'ятка" стояла на луцi бiля притоки Сейму Виру. Вир --
зовсiм маленька рiчка порiвнюючи з Сеймом, але навiть таку рiчечку не можна
було оддавати вороговi.
Перед бо║м командир ┐хнього дивiзiону, невисокий майор з розумним,
нервовим обличчям, обходячи вогневi позицi┐, казав:
- Проти танкiсти не вiдступають! Позаду - МоскваТак влаштовано фронт:
вiдступа║ш - позаду Москва! Ясно? Пропуска║ш танк - пропуска║ш його на