"Павло Загребельный. Дума про невмирущого (укр.)" - читать интересную книгу автора

На медичнiй комiсi┐ його похвалили за здоров'я. Лiкар, вислухавши
пульс, сказав йому:
- Довго житимеш, хлопче. Пульс у тебе п'ятдесят два удари на хвилину.
Богатирський пульс. Довго житимеш!
- Постараюсь, - вiдповiв Андрiй.
На мандатнiй комiсi┐ у райвiйськкоматi до хлопця довго прискiпувались
за його вiк. Шiстнадцятирiчних в армiю не брали. Андрiя врятували його
атестат, у якому були всi вiдмiннi оцiнки, високий зрiст i захопленi вiдгуки
лiкарiв. Його вирiшили послати в Ки┐в, у артилерiйське училище.
▓ от вiн прийшов на вiйну, як ходив у колгосп на роботу.

Ки┐вського училища Андрiй не застав у мiстi: воно ви┐хало на фронт,
обороняти укра┐нську столицю. Хлопця влаштували на якусь вiйськову машину,
яка йшла до Харкова, i дали йому направлення в Харкiвське артилерiйське
училище. Старший лейтенант, який робив це, хотiв, мабуть, уберегти Андрiя
вiд фронту i тому посилав так далеко в тил.
Однак через три днi Андрiй знову пiдстрибував у кузовi вантажно┐
машини, яка йшла з Харкова на Суми: Харкiвське училище було там, Суми
промайнули перед Андрi║м, мов сон лiтньо┐ ночi. Курсанти Харкiвського пiд
командуванням генерала Чеснова ви┐хали на фронт.
▓ ще довго наздоганяв сво║ училище високий хлопець у сiрому сукняному
костюмi, з маленьким чемоданчиком у руках. Тепер вiн уже знав, що неодмiнно
потрапить на фронт. Бо фронт котився йому назустрiч, як степовий вихор.
_____

Танки стрiляли рiзко, поквапливо, нервово. Вони навiть не стрiляли, а
бубонiли: "Бу! Бу! Бу!". ▓ пiсля кожного такого "бу!" чахкав десь снаряд.
Снаряди летiли один за одним, одскакували од сухо┐ землi й розлiталися у всi
боки червоними бризками, нiби перестиглi кавуни. ▓ треба було видiти пiд цим
страшним чахканням, пiд цими червоними бризками, сидiти, притиснувшись до
рiдно┐ землi, як припадав колись на печi до тепло┐ черенi, й ждати, ждати,
ждати. Хай отой широкий, рухливий танк пiдiйде зовсiм близько, хай вiн пiрне
сво┐м вразливим черевом у високу пшеницю, i тодi з цi║┐ пшеницi несподiвано
вилетять маленькi колючi снарядики сорокап'ятимiлiметрово┐ гармати i
пролижуть танк, як голка тканину.
Фiлософiя бою коротка, вона повнiстю вклада║ться в чотири слова: або --
ти, або - тебе. ▓ тому хлопцi, зцiпивши зуби, тамуючи в собi страх,
терпляче сидiли у високих пшеницях, обiймаючи сво┐ маленькi зеленi гармати,
i били по фашистських танках тiльки тодi, коли знали напевне, що
бронебiйни1й снаряд не пропаде марно.
Проти Харкiвського училища дiяв танковий корпус нiмецького генерала
Фiтiнгофа. Фашистськi танки пройшли Бiлорусiю, вони форсували Днiпро й
Десну, тепер перед ними був вузенький Сейм, за яким кiнчалася Укра┐на й
починалася Курщина, починалася Росiя. Танкiсти генерала Фiтiнгофа квапилися
в Росiю. Вони увiрвалися в понадсеймiнськi села, лякаючи босоногих дiтей,
розганяючи бiлих гусей, якi спокiйно плавали в тихих водах Сейму. Вони не
надавали великого значення низеньким вертлявим танкеткам, якi метушилися в
кiлькох кiлометрах од них, тягаючи за собою маленькi, тонко ствольнi
гарматки. Але коли танкiсти спробували продовжувати свiй переможний марш,
гарматки зустрiли ┐х таким вогнем, що довелося вiдступити.