"Павло Загребельный. Дума про невмирущого (укр.)" - читать интересную книгу автора

Москву! Ясно?
Тому коли три нiмецькi танки, круто завернувши влiво, пiшли в обхiд
флангу, командир гармати вирiшив кинутись ┐м наперерiз. Не пропустити!
Курсанти взялися хто за станини, хто за щит, хто за ствол i покотили зелену
гармату по зеленiй луцi. Андрiй вхопив чотири лотки з снарядами й поклав ┐х
на станини. В чотирьох лотках було двадцять снарядiв. пх мало вистачити на
отих три танки, якi вже рвали сво┐ми гусеницями м'яку землю сiнокосу.
Гармата стала. Вона вчепилася в луг сво┐ми круглими гумовими колiщатами
й довгими тонкими ногами-станинами й зробила перший пострiл по танках.
Стояла нiчим не прикрита, незахищена i одважно викликала на себе удар отих
трьох сталевих потвор.
Маленька рiчка Вир, але жалко оддавати ┐┐ вороговi, не можна оддавати!
Так уже влаштовано фронт, що вiдступати не можна, бо позаду - Москва!
Танки помiтили гармату й вистрiлили по нiй майже водночас. Снаряди
лиснули десь позаду, i на них нiхто не звернув нiяко┐ уваги. Андрiй заклав
черговий патрон i тiльки нахилився над лотком, як раптом замiсть звичного
пострiлу рiдно┐ "сорокап'ятки" бiля нього гаркнуло щось таке велике й
страшне, що вiн од несподiванки упав на землю. Тодi йому здалося, нiби якась
незрима сила пiдiйма║ його ноги високо в повiтря, залишаючи водночас голову
мiцно притиснутою до землi. Ноги висiли в повiтрi довго-довго, а коли впали
i вдарилися об тверду станину, то Андрiй навiть не вiдчув болю. "Чого ж я
лежу?" - зненацька вдарила його думка, i хлопець мерщiй скочив i випростався
на весь зрiст, забувши, що треба ховатися за щитом гармати од танкових
кулеметiв.
Танки йшли на "сорокап'ятку", лишаючи пiсля себе чорнi слiди на зеленiй
отавi. Бiля гармати все було потрощено. Снаряд, посланий одним з танкiв,
розiрвався бiля наводчика, i тепер той лежав, одкинутий далеко вбiк,
непорушний, блiдий, пiдiбгавши ноги, як мала дитина. Командир гармати ще
стогнав, але його стогiн щомитi ставав тихiшим. Всi iншi теж були вбитi.
Андрiй ║диний з усi║┐ обслуги лишився живим. Його навiть не поранило. Це
було чудо, але над цим не було часу роздумувати. Танки йшли на гармату, вони
хотiли сьогоднi бути вже по той бiк рiчки. Вони йшли на Москву! Так
влаштовано фронт.
Андрiй стрибнув до прицiлу, на мiсце наводчика. Переднiй танк був уже
зовсiм близько, вiн заповнив увесь овид. Андрiй не знав навiть, як краще
вибрати точку для пострiлу. Тодi вiн крутнув кiлька разiв маховичок
горизонтально┐ наводки, скеровуючи ствол гармати в присадисту башту танка, й
смикнув за рукоятку спуску. Рукоятка нагадувала держак звичайно┐ виделки. ▓
дiя, викликана рухом Андрiя, теж нагадала мовби дiю сталево┐ виделки, яка
пронизу║ картоплину. Одразу ж пiсля пострiлу башта танка якось нiби
пiдскочила, знову впала на сво║ мiсце, але снаряд уже прослизнув усередину
i, мабуть, зробив там свою справу, бо танк, просунувшись ще трохи вперед,
закляк на мiсцi.
Андрiй заклав другий снаряд i вистрiлив по другому танку. Пострiл
виявився невдалим. Танк став обходити гармату збоку, тодi як третiй, що до
цього часу тримався найдалi, пiшов напролом. Андрiй зарядив гармату знову i,
прицiлившись пiд низ того танка, який хотiв обiйти його, смикнув за
рукоятку. Танк загорiвся.
Андрiй ухопив четвертий снаряд. Тепер вiн мусив зупинити отой останнiй
танк, на якому, мабуть, сидитьсь командир, раз вiн досi обачливо тримався